дати гідну відповідь

n ч. ім'я

Роуленд, Роланд

* * *

n; іст.

1. n

1) спина

2) спинка (стільця тощо)

3) спинний хребет; поперек

4) задня (зворотна) сторона; задній план

5) виворіт, спід, підкладка

6) гребінь (хвилі, пагорба)

7) корінець (книги); спинка (палітурки)

8) обух

9) гірн. найвищий рівень (виробки)

10) геол. висячий бік (пласта)

11) спорт. захисник (у футболі)

12) корито; чан; великий бак

2. adj

1) задній

2) віддалений, дальній

3) зворотний

4) запізнілий, відсталий; старий

5) амер. затриманий, прострочений (про платіж:)

6) військ. тиловий

3. adv

1) ззаду, позаду

2) назад, у зворотному напрямі

3) знову

4) осторонь, віддалік

5) тому

6) указує на зворотну дію

4. v

1) підтримувати, підкріпляти

2) закріпляти (якір)

3) зміцнювати, підпирати

4) субсидувати, фінансувати

5) рухатися у зворотному напрямі; відступати, задкувати; осаджувати; іти заднім ходом

6) сідати на коня, їхати верхи

7) класти на підкладку

8) прилягати ззаду

9) амер., розм. носити на спині

10) бути спинкою (підкладкою); бути фоном

* * *

1) спина

2) спинка ( тварини)

3) pl високоякісні, першосортні шкури

4) спинка ( одягу)

5) спинний хребет; хребет; поперек, крижі

6) задня, тильна частина ( чого-небудь)

7) тex. задня грань ( різця); затилок або обух інструмента

8) задня, більш віддалена частина ( чого-небудь); задній план

9) зворотний бік; зворот, виворіт

10) гребінь (хвилі, гори)

11) нагота, неприкрите тіло ( коли мова йде про одяг); одяг

12) cпopт. захисник (тж. full back); half back півзахисник

13) мop. кіль; кільсон

14) гipн. висячий бік ( пласта); покрівля ( вибою); стеля ( виробки); кліважна тріщина

15) нижня дека ( музичного інструмента)

16)

1) задній

2) віддалений, далекий

3) зворотний

4) запізнілий, відсталий; старий; допотопний

5) пepeв.; aмep. затриманий, прострочений; виплачений за минулий час

6) вiйcьк. Тиловий

1) позаду, за

2) назад

3) знову

4) тex. ( у напрямку) проти годинникової стрілки

5) тому

6) із запізненням; з відставанням

7) указує на відповідну дію

8) указує на стримування або затримку

9) у сполученнях

1) підтримувати ( проект), підкріплювати ( аргументацію) (тж. back up)

2) закріплювати ( якір); зміцнювати; підпирати ( стіну); нахиляти; притуляти

3) субсидіювати; фінансувати

4) ставити (на гравця, боксера, коня)

5) (on) сподіватися, розраховувати на (кого-небудь, що-небудь)

6) рухати у зворотному напрямку; осаджувати; відводити

7) рухатися у зворотному напрямку, іти заднім ходом; відходити, відступати; задкувати

8) сідати на коня; їхати верхи; об'їжджати коня

9) покривати; прилаштувати спинку; ставити на підкладку

10) примикати, приєднувати ( ззаду)

11) підписувати, скріплювати підписом; затверджувати; візувати; фін. індосувати ( вексель)

12) акомпанувати; супроводжувати музикою (тж. back up)

13)

1) реагувати; відгукуватися

2) (on, upon) впливати, діяти (на когось); викликати зворотну реакцію (у когось); взаємодіяти

3) протидіяти, чинити опір (комусь, чомусь — against); прямувати у зворотному напрямі (назад)

4) хім. викликати реакцію, вступати в реакцію

5) військ. чинити опір; контратакувати

* * *

1) ( часто to) реагувати; відгукуватися, озиватися

2) (on, upon) впливати, діяти; чинити вплив; викликати ( відповідну) реакцію

3) ( against) протидіяти; чинити опір; спрямовуватися назад ( від чого-небудь)

4) xiм. викликати реакцію або вступати в реакцію

5) вiйcьк. відповідати ( на атаку); чинити опір

1) ( часто to) реагувати; відгукуватися, озиватися

2) (on, upon) впливати, діяти; чинити вплив; викликати ( відповідну) реакцію

3) ( against) протидіяти; чинити опір; спрямовуватися назад ( від чого-небудь)

4) xiм. викликати реакцію або вступати в реакцію

5) вiйcьк. відповідати ( на атаку); чинити опір

Кант, Іммануїл (1724, Кенігсберг, нині Калінінград - 1804) - нім. філософ. Видатне місце К. в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив і узагальнив основні проблеми філософії взагалі і особливо Нового часу, подав їх у вигляді співвідношень: чуттєвість і мислення, розсудок і розум, річ у собі і явище, апріорне й апостеріорне, свобода і причинність, пізнаваність світу та її межі Г. оловна риса його вчення - проблемність і проблематичність. К. по суті зібрав класичні нерозв'язані проблеми і зробив спробу їх самостійного осмислення. Під таким кутом зору його філософія стала своєрідною системою проблем, а оскільки в його підходах до їхнього розв'язання виявилося багато суперечливого і, отже, проблемного, то його вчення в цілому стало першою ланкою нім. класичної філософи, яка прямо чи опосередковано вирішувала низку фундаментальних філософських проблем. Тому К. підставово вважають засновником нім. класичної філософії. Еволюція поглядів К. охоплює три періоди. Перший із них - докритичний, коли він займався багатьма питаннями природознавства і філософії. Найважливіші досягнення цього періоду: розробка космогонічної гіпотези і підхід до критичної філософії (в дис. "Про форму і принципи чуттєвосприйманого і умопізнаваного світу", 1770). В другий, критичний, період увага К. була зосереджена на трьох головних проблемах: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що можу сподіватися? На перше питання відповідь дала "Критика чистого розуму" (1781), на друге - "Критика практичного розуму" (1788), на третє - "Релігія в межах тільки розуму" (1793). "Критика здібності судження" (1790) мала за мету поєднати трансцендентальне і трансцендентне через естетику і телеологію. В 1793 р. намітився третій період еволюції К.— антропологічний (з листа до Штейдліна від 4 травня 1793 р.) і коло питань розширилося. Це було наслідком того, що К. розрізняв два поняття філософії: шкільне і таке, що охоплює все життя людини, всю сукупність її відношень до світу і суспільства. В "Логіці" (1800) К. до вищезазначених проблем додає четверту: Що таке людина? У цей період К. вважає, що на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія і на четверте - антропологія. Але по суті все це можна було б звести до антропології, бо три перших питання відносяться до останнього. Можливість такого віднесення у К. ґрунтується на тому, що сутність людини він вбачав у її душі, а всі без винятку здібності останньої зводяться до трьох: пізнавальної, почуття задоволення і незадоволення, бажання. К. наполягав, що друга і третя з них не вичерпуються першою. Система філософії К. є зображенням такої "системи всіх здібностей людської душі", в якій вони знаходяться в певній субординації, а знання підпорядковане вищим цілям людського існування. Саме тому К. і обмежив знання, щоб дати місце вірі, бо саме в сфері моралі і релігії зосереджуються кінцеві цілі життя. Але слід додати, що обмеження знання вірою є і зворотне обмеження віри, бо при цьому виокремлюється сфера досвіду, яка їй непідвладна, і відносно самостійна сфера моралі Ц. і обмеження загалом мають таку структуру: існують речі в собі, вони впливають на чуттєвість і викликають почуття, які, однак, не мають нічого спільного з речами в собі. Почуття впорядковуються формами споглядання - простором і часом, котрі мають апріорний характер (див. апостеріорі і апріорі). Таке поєднання породжує явища як предмет пізнання С. аме пізнання - синтез явищ і мислення та його форм - категорій, які також апріорні. Сукупністю такого знання є досвід, а мисленням, в даному застосуванні, - розсудок (див. розсудок і розум) Ч. уттєвість і розсудок передують досвіду, обумовлюють його, становлять трансцендентальні умови пізнання. За межами їх залишаються речі в собі: вони трансцендентні, непізнаванні. Але розсудок прагне осягнути і їх і перелітає по той бік досвіду, внаслідок чого перетворюється на чистий розум, тобто такий, що не поєднується з чуттєвими даними. Спроби такого осягнення породжують суперечності, яких К. виділяє три групи: антиномії, паралогізми, ідеал чистого розуму. Недолік теоретичного розуму долає практичний, моральний, який формулює основний закон - категоричний імператив - у його різних формах. Цей закон виражає свободу волі, її незалежність від чуттєвого світу, в якому живе людина. Щоб спонукати її виконувати закон і підтримати в такому виконанні, необхідні опори, підстави, які К. назвав постулатами; існують Бог, свобода волі, безсмертя душі - так відбувається перехід у сферу релігії. Предмети постулатів - це найважливіші для життя речі в собі. їх буття стверджується не знанням, а вірою. Таким чином теоретичний розум внаслідок своєї обмеженості переходить в практичний, а останній - в релігію, яка виконує також обмежену, але дуже важливу роль: моральний закон випливає не з неї, а тільки підтримується нею. Ця її обмеженість очевидна з загальної формули К., котра знайшла свій відбиток в одній із головних його праць "Релігія в межах тільки розуму". Всі види розуму і віра в сукупності становлять сутність людини, а вся система К. - антропологію.

[br]

Осн. тв.: "Загальна природна історія і теорія неба" (1755); "Критика чистого розуму" (1781); "Пролегомени..."(1783); "Критика практичного розуму" (1788); "Критика здатності суджень" (1790); "Антропологія з прагматичної точки зору" (1798)та ін.

Ясперс, Карл (1883, Ольденбург - 1969) - нім. філософ і психіатр, один із засновників філософії екзистенціалізму. Вивчав право в ун-тах Гейдельберга і Мюнхена, медицину - в ун-тах Берліна, Геттингема, Гейдельберга. В1908 - 1915 рр. працював у психіатричній клініці Гейдельберга, з 1922 р. - проф. філософії Гейдельберзького ун-ту, в 1937 - 1945 рр. був усунутий (в зв'язку з приходом до влади націонал-соціалістів) від викладацької діяльності, в 1948 - 1961 рр. - проф. філософії Базельського ун-ту. За Я., філософія повинна дати людині орієнтири існування у світі, "висвітлити екзистенцію" та здійснити "стрибок до безумовного буття". В концепції Я. буття має потрійне значення: 1) предметне буття або "буття-у-світі"; 2) екзистенція або людська самість, яка не може бути об'єктивованою; 3) трансценденція як "охоплююче" - незбагненна межа будь-якого буття і мислення. У відповідності з цим членуванням мислення проходить різні стадії і виконує різні функції: 1) мислення перед лицем "буття-усвіті" як "орієнтація у світі"; 2) мислення перед екзистенцією як "висвітлення екзистенції"; 3) мислення перед лицем трансценденції як "метафізика", яка прагне виразити свій невимовний предмет за допомогою "шифрів". Останній етап і є власне етапом філософування, який пов'язує людину з розумінням Бога. Філософія, за Я., не пізнає буття, а лише засвідчує його існування. Головним предметом філософії, за Я., є людина та історія як перший вимір людського буття. Вирішальну роль в аналізі людської екзистенції виконує поняття ситуації, яка визначає історичну унікальність як певної людської долі, так і певної епохи. Досліджуючи людину в її екзистенційному вимірі, подібно до Канта, Я. вичленовує різні рівні людського "Я": 1) "Я" емпіричне або емпіричний індивід як частина природи; 2) "Я" предметне або "свідомість взагалі", яка є умовою можливості людського буття або предметності як такої; 3) "Я" як рівень розуму або духу, визначальною рисою якого є цілісність мислення. Саме "Я" предметне або "свідомість взагалі" є передумовою комунікації, яка, за Я., дозволяє встановити зміст філософування: тільки та філософія є істинною, яка є комунікативною. Завдяки комунікації людина може віднайти саму себе або свою самість, встановити екзистенційне відношення між людьми як відношення "Я - Ти" та усвідомити саме буття. Тим самим філософія у Я. набуває етичного забарвлення, акцентуючи увагу не на гносеолого-методологічних проблемах, а на взаємозв'язку між людьми, де головну роль виконують поняття "свобода", "вірність" "самим-собою-буття", "воля до комунікації". Результатом філософування, за Я., є філософська віра, яка, на відміну від релігійної, ґрунтованої на істині Одкровення, є результатом розмислу. Поняття "філософської віри" об'єднує різні аспекти проблеми "розум і екзистенція". Як вважає Я., існування трансцендентного - як особливого роду буття - не може бути обґрунтоване за допомогою тільки позитивних аргументів розуму. Трансценденція - єдиний предмет, який може бути засвідчений розумом і вірою, по відношенню до якого розум і віра співпадають. З позицій філософської віри Я. намагається дати інтерпретацію світового історичного процесу Н. а його думку, людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, хоча науково обґрунтувати цю тезу, як і протилежну їй щодо того, що різні культурні утворення абсолютно незалежні один від одного (Шпенглер), неможливо; у неї можна тільки вірити. Світова історія, за Я., створює загальнолюдську "комунікацію", можливість якої забезпечується "наявністю в певний історичний період "вісьового часу" (VIII - III ст. до н. е.), або "вісьової епохи" - епохи зародження світових релігій і філософії, коли людство вперше усвідомило себе і своє відношення до світу, поставило "останні питання буття" про смертність, конечність свого існування і усвідомило своє безсилля перед ними. Істинне духовне життя народжується перед лицем "абсурдних ситуацій", які змушують людство осмислити своє існування в світі, що виводить спілкування людей на екзистенційний рівень.

[br]

Осн. тв.: "Психологія світоглядів" (1919); "Духовна ситуація часу" (1932); "Філософія". У З т. (1931 - 1932); "Ніцше і християнство" (1946); "Про європейський дух" (1946); "Про істину" (1947); "Витоки історії і її мета" (1948); "Філософська віра" (1948); "Розум і екзистенція" (1949).

1. n

1) удар, поштовх (ногою, копитом); брикання (коня тощо)

2) удар м'ячем (футбол)

3) тех. кидок; відкидання

4) розм. футболіст

5) розм. задоволення; насолода; приємне збудження

6) відбій (рушниці)

7) військ. відкіт

8) розм. життєва сила; енергія

9) амер. активний протест; заперечення, претензія (у різкій формі)

10) розм. міцність (вина); гострота, пікантність (страви)

11) амер., розм. ін'єкція морфію (наркотику)

12) (the kick) розм., груб. мода; кишеня

13) розм. шість пенсів

14) pl бриджі

2. v

1) ударяти (бити, штовхати) ногою; брикатися; давати стусана

2) спорт. бити, пробити (про м'яч)

3) вигнати, виставити

4) бити задом, хвицати (про коня)

5) високо підскакувати (про м'яч)

6) відбивати, віддавати (про рушницю)

1) військ. відкочуватися (про гармату)

8) розм. виявляти норовистість; скандалити; галасувати, бешкетувати

9) амер. активно протестувати, повставати (проти чогось)

* * *

1) удар, штовхан, копняк (ногою, копитом); стусан

2) удар м'ячем ( футбол)

3) задоволення, насолода; приємне збудження

4) життєва сила, енергія

5) aмep. активний протест; заперечення або претензія ( у різкій формі)

6) захоплення (особл. чим-небудь новим)

7) несподіваний поворот подій; непередбачена зміна, звістка e т. п.

8) міцність ( вина); гострота, пікантність ( страви)

9) aмep.; cл. упорскування наркотику

10) вiйcьк. відбій (рушниці, пружини е т. п.)

11) тex. поштовх, відскок; відкидання

12) cл. кишеня

13) cл. шість пенсів

1) ударяти ногою, давати стусана; брикати, хвицати; cпopт. бити ( по м'ячу)

2) брикатися

3) проявляти норовистість; скандалити, бешкетувати, шуміти

4) вигнати, виставити

5) високо підстрибувати ( про м'яч)

6) віддавати ( про рушницю); відкочуватися ( про гармату)

1) вдавлене дно пляшки

2) виступ біля основи леза складаного ножа

1) спина

2) спинка ( тварини)

3) pl високоякісні, першосортні шкури

4) спинка ( одягу)

5) спинний хребет; хребет; поперек, крижі

6) задня, тильна частина ( чого-небудь)

7) тex. задня грань ( різця); затилок або обух інструмента

8) задня, більш віддалена частина ( чого-небудь); задній план

9) зворотний бік; зворот, виворіт

10) гребінь (хвилі, гори)

11) нагота, неприкрите тіло ( коли мова йде про одяг); одяг

12) cпopт. захисник (тж. full back); half back півзахисник

13) мop. кіль; кільсон

14) гipн. висячий бік ( пласта); покрівля ( вибою); стеля ( виробки); кліважна тріщина

15) нижня дека ( музичного інструмента)

16)

1) задній

2) віддалений, далекий

3) зворотний

4) запізнілий, відсталий; старий; допотопний

5) пepeв.; aмep. затриманий, прострочений; виплачений за минулий час

6) вiйcьк. Тиловий

1) позаду, за

2) назад

3) знову

4) тex. ( у напрямку) проти годинникової стрілки

5) тому

6) із запізненням; з відставанням

7) указує на відповідну дію

8) указує на стримування або затримку

9) у сполученнях

1) підтримувати ( проект), підкріплювати ( аргументацію) (тж. back up)

2) закріплювати ( якір); зміцнювати; підпирати ( стіну); нахиляти; притуляти

3) субсидіювати; фінансувати

4) ставити (на гравця, боксера, коня)

5) (on) сподіватися, розраховувати на (кого-небудь, що-небудь)

6) рухати у зворотному напрямку; осаджувати; відводити

7) рухатися у зворотному напрямку, іти заднім ходом; відходити, відступати; задкувати

8) сідати на коня; їхати верхи; об'їжджати коня

9) покривати; прилаштувати спинку; ставити на підкладку

10) примикати, приєднувати ( ззаду)

11) підписувати, скріплювати підписом; затверджувати; візувати; фін. індосувати ( вексель)

12) акомпанувати; супроводжувати музикою (тж. back up)

13)

ЕВРИСТИКА ( від грецьк. ενρίσυω - знаходжу) - термін, яким позначають галузь знання про творчу діяльність, пов'язану з пошуками шляхів відкриття нового в судженнях, ідеях, способах діяння. Поняття "Е." виникло у Стародавній Греції як метод навчання, що його застосовував Сократп. Пізніше Е. почали називати науку, що вивчає творчу діяльність. Її основним завданням є створення моделей пошуку нового розв'язання завдання. Е. становить комплексну галузь знань, що об'єднує ряд розділів філософії, психології, кібернетики, лінгвістики, теорії інформації, наукової організації праці. Центральне місце в ній посідає психологія творчого мислення, яка досліджує механізми розв'язання різних проблемних ситуацій. Евристичні моменти виявляються тоді, коли наявні умови не підказують людині способу розв'язання певного завдання і минулий досвід не містить у собі готової схеми, що могла б бути застосована за даних умов Д. ля виходу з проблемної ситуації створюють нову стратегію діяльності. До Е. входить також дослідження умов формування здібностей людини до творчої інтелектуальної діяльності - евристичного навчання і методів його організації. Значення Е. особливо зростає з прискоренням науково-технічного прогресу, з розширенням кола проблем, які потребують розв'язання. Необхідність таких досліджень спричиняється, зокрема, використанням для розв'язання різних завдань ЕОМ. Розвиток кібернетики зумовив виникнення евристичного програмування (спеціального напряму в моделюванні розумової діяльності засобами електронної техніки), яке застосовується, коли людина може оцінювати результати відповідного процесу, але не може дати точного його опису. З цією метою створюються різновиди евристичних програм, які моделюють розв'язання завдань людиною.